Мексиканський дискурс 1920–1940-х років про “соціалізацію медицини”

Abstract

Мексиканський дискурс науковців, лікарів, педагогів від середини 1920-х років до кінця 1940-х років сповнений оригінальних ідей про “соціалізацію медицини”, себто про виведення медичної діяльності в країні на суспільний рівень та навіть на загальнонаціональний. Подолання інфекційних хвороб і епідемій не бачилося можливим поза гігієнічним вихованням та просвітництвом населення, а для цього медицина мала набути суспільного характеру. За пропозиціями мексиканського лікаря Пуїга Касауранка (Puig Casauranc) задля покращення санітарно-гігієнічних умов та профілактики різних інфекційних захворювань необхідно “проводити постійні місії у складі соціального працівника, лікаря – гігієніста, медсестри – візитера, агронома, експерта з малих індустрій” [1, с. 10–11]. На переконання П. Касауранка, важливим завданням “культурно-просвітницьких місій” у сільських місцевостях Мексики має стати “пропаганда гігієни”. Це насамперед сприятиме попередженню інфекційних хвороб [2, с. 12].