Ініціативи професійного навчання “візитерів – соціальних гігієністів” в Аргентині в 1920–1930-х роках

Abstract

Інституціоналізація соціальної роботи в латиноамериканському регіоні в першій половині ХХ ст. здійснювалася за різними історичними лініями, щонайменше за двома. Схожі тенденції становлення професійної соціальної роботи в Латинській Америці простежувалися в двох субрегіонах – центральноамериканських країнах (Мексика, Коста-Ріка, Гватемала, Панама, Нікарагуа, Сальвадор та ін.) та країнах південного конусу (Чилі, Аргентина, Уругвай, Парагвай). У першому випадку – мало місце запозичення північноамериканського досвіду соціальної роботи, а в іншому – використання досвіду західноєвропейських країн (Бельгія, Франція, Німеччина, Іспанія та ін.) до початку 1940-х років. У першому випадку оформлення професійної роботи відбувалося на ґрунті своєрідних явищ “соціального інспектування” та “соціального дослідження”, а в іншому – на ґрунті явища “соціального візитерства”. Зрозуміло, що в кожній країні латиноамериканського регіону становлення професійної соціальної роботи мало особливості. Так, в Аргентині на початку 1920-х років різними установами ініціювалися проекти професійного навчання “візитерів – соціальних гігієністів” – соціальних помічників, які би передовсім могли здійснювати соціально-профілактичну роботу й допомагати медичному персоналу в боротьбі з епідемічними хворобами (туберкульозом, холерою, жовтою лихоманкою тощо).