Філософська спадщина святителя Георгія (Кониського) та деїзм

Abstract

У дослідженнях, присвячених філософським ідеям видатного професора Києво-Могилянської академії, майбутнього православного ієрарха Георгія (Кониського) нерідко можна зустріти думку про деїстичну позицію, яку буцімто займає цей мислитель. Мета статті полягає в тому, щоб з’ясувати, чи насправді є підстави для характеристики філософської доктрини превелебного Георгія як деїстичної. Методологічною основою праці є принципи вихідної дефініції та «суворого мислення». Аналіз насамперед філософського курсу, який читав Георгій (Кониський) протягом 1749–1751 рр., дозволяє дійти такого висновку: деїзм, що був досить популярним вченням за епохи Нового часу, згідно з яким Божество є безособовим Творцем світу, проте не його Керманичем, та яке виключає можливість чудесного, суперечить філософії Георгія (Кониського). Низка наведених роздумів українського любомудра переконливо свідчить про те, що він сповідує Бога Особистістю, Яка бере активну участь у житті Свого творіння як у звичайний, так і в незвичайний (чудесний) спосіб.