Теоретичний аналіз дефініції соціальна реабілітація

Abstract

Одним із перспективних та важливих напрямів соціальної роботи в Україні є соціальна реабілітація як комплекс заходів, спрямованих на відновлення зруйнованих чи втрачених індивідом суспільних зв’язків та відносин. Поняття реабілітаційної діяльності найбільш широко розроблено у сфері медицини. За визначенням ВООЗ реабілітація – це комбіноване та координоване застосування методів у соціальних, медичних, педагогічних та професійних заходах з метою підготовки та перепідготовки індивіда для досягнення його оптимальної працездатності. Реабілітацію визначають як комплекс медичних, психологічних, педагогічних, професійних, юридичних заходів, спрямованих на відновлення чи компенсацію порушених або втрачених індивідом суспільних зв’язків і відносин внаслідок зміни стану здоров’я, соціального статусу, втрати близьких людей, навичок навчальної діяльності, соціальної дезадаптації та ін., які супроводжуються стійким розладом функцій організму (інвалідністю), захворюванням на алкоголізм, наркозалежністю, втратою соціального статусу, роботи, житла, близьких людей і тяжкими переживаннями таких втрат, скоєнням злочинів тощо. Передбачає якнайшвидше і найбільш повне відновлення повноцінного функціонування різних категорій населення (Алексєєнко Т., 2015).