Одеські сміхові практики як культурна спадщина Європи

Abstract

Метою статті є дослідження одеських сміхових практик у площині європейських культурних цінностей особистісної свободи, творчості, міжкультурного діалогу, а також у контексті історико-культурної спадщини Європи, зокрема софістичного дискурсу Стародавньої Греції. Методологія. Для аналізу одеських сміхових практик у вищеозначеній площині використовуються наступні методологічні парадигми: теорії зверхності, контрасту та статичного дискурсу як предмету сміху (А. Бергсон). Наукова новизна роботи полягає у розкритті таких особливостей одеських сміхових практик як наявність «аґональної складової» та «вінінгової інтенції» відповідного дискурсу. Також вперше здійснено компаративний аналіз софістичних практик Стародавньої Греції та одеського сміхового дискурсу, в результаті чого виявлено їхні спільні риси.