Парадигма розвитку психологічної служби у контексті реформування закладів освіти в Україні

Abstract

Стаття присвячена актуальній проблемі реорганізації психологічного супроводу освітніх реформ в Україні. Сучасний розвиток психологічної служби в освіті передбачає перехід від традиційної моделі, де психолог переважно виконує діагностичні та корекційні функції, до більш комплексної моделі, орієнтованої на підтримку психологічного добробуту всіх учасників освітнього процесу: учнів, вчителів та батьків. Нова парадигма передбачає інтеграцію психологічної служби в освітній процес відповідно до нових вимог організації структурних підрозділів закладів повної загальної середньої освіти: початкова школа, гімназія та ліцей; врахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей здобувачів освіти. Так, у початковій школі слід враховувати період адаптації до шкільного навчання, психологічні особливості розвитку когнітивних процесів молодших школярів та негативні впливи військових дій на психіку дитини, обирати зручні й дієві форми надання психологічної підтримки у вигляді ігрових та інтерактивних заходів. Практичний психолог гімназії має враховувати психофізіологічні зміни та нестабільні емоційні стани підлітків (через війну й особливості віку), вплив кризи підліткового віку, активний розвиток пізнавальних процесів та формування «Я-концепції», проблеми статевого дозрівання; необхідність в активному застосуванні індивідуальних консультацій, тренінгів, вебінарів. У психологічному супроводі здобувачів юнацького віку, які навчаються в академічному ліцеї, актуальними будуть питання професійного та особистісного самовизначення, побудови життєвих планів, сексуальної ідентифікації, проблеми міжособистісної взаємодії.