Краєзнавство в системі шкільної історичної освіти УСРР (1920-ті рр.)

Abstract

У часи російсько-української війни та процесів глобалізації особливої ваги набуває виховання почуття національної гідності, відповідальності за збереження культурних традицій та історичної пам’яті. Значний потенціал для формування у здобувачів освіти стійкого інтересу до історичного минулого та мотивації до його вивчення має краєзнавчий матеріал. У цьому контексті цінним є досвід 1920-х рр., коли краєзнавство стало одним з пріоритетів шкільної освіти, що дозволяло поєднувати навчання, виховну діяльність та формування дослідницьких навичок у школярів. Звернення до цього досвіду нині дозволяє відтворити важливі сторінки історії української освіти, переосмислити методику навчання історії шляхом поглиблення її взаємодії з краєзнавчим рухом.