Post-totalitarian practices of Soviet and Polish comedy films of 1960 –1980s.

Abstract

Процеси інтеграції постсоціалістичних країн у Європейський культурний простір демонструють нам різні темпи, ритми та не однозначні вектори. Одним із визначальних факторів інтенсивності цих процесів є зрілість культури в осмисленні різних аспектів тоталітарного минулого; певний рівень сформованості рефлективних практик політичної та культурної еліти. Артефакти кінокомедії демонструють один із найвищих рівнів концентрації антитоталітарного дискурсу, притаманного культурі посттоталітарного часу. Також вони виявляють певні відмінності менталітету представників різних посттоталітарних соціумів. Метою роботи є компаративний аналіз радянської та польської кінокомедій 60–80 рр. ХХ ст., що висвітлює спільне та відмінне в антитоталітарних практиках відповідних культур. Методологія. Феномен сміху розглядається на перетині різних парадигм філософії сміху – теорій інконгруентності, втішання, зверхності та інших як таких, що доповнюють одна одну. Творчість Г. Данелія і С. Бареї інтерпретується в межах кріпторелігійної методології. Також використовуються деякі методологічні практики М. Бахтіна та представників сучасного бахтінознавства. Наукова новизна. Наведений матеріал вперше аналізується у філософсько-культурологічному контексті, в площині антитоталітарного дискурсу. Висновки. Зафіксовано та осмислено досить ранню філософську рефлексію в межах польської кінокомедії відносно такої причини тоталітарних практик як «атомізація індивідів» (Х. Аренд); проаналізовано оригінальну семантику критичного дискурсу комедії Г. Данелія «33», розкрито антитоталітарний підтекст інших кінокомедій, що розглядаються.