Дисгармонія душі у творі «Зрадник» Наталки Кобринської

Abstract

У статті здійснено спробу заповнити лакуну в дослідженні новелістики Н. Кобринської. Уточнено роль прозової спадщини галицької письменниці в контексті розвитку історико-літературного процесу порубіжжя століть. Розглянуто поетикальні та естетичні особливості ідеостилю авторки на прикладі малоформатної прози. Окреслено трансформацію душевних переживань героїні твору «Зрадник». Нове прочитання твору дає можливість відійти від традиційних літературознавчих потрактувань з точки зору уявлень про фемінне і маскулінне. Зауважено, що новела будується як драма з життя людини. Визначено, що письменниця проявила себе як талановитий розповідач, майстер короткої фрази, художньої експресії, водночас їй вдалося досить реалістично відтворити дійсність,уникаючи типологізацїї.