Генеза паралімпійського руху в контексті основних положень Людського розвитку

Abstract

Стаття репрезентує як основну ідею питання соціального залучення людей з обмеженими можливостями, зокрема у сфері фізичного виховання і спорту у контексті основних положень концепції Людського розвитку, оскільки інтегрує проблематику економічної, освітянської, здоров’язбережувальної, суспільно-політичної та інших сфер. Наголошено, що основними пріоритетами громадянського суспільства має бути підвищення соціальних стандартів життя українських громадян, зокрема система заходів щодо подолання соціального відторгнення. Метою статті визначено окреслення генези паралімпійських ігор у контексті питань соціального залучення людей з обмеженими можливостями. Зазначено, що в Україні порушується питання інклюзивного громадянського суспільства, де громадян з інвалідністю залучено до активного життя громади. Акцентовано увагу на незадовільному стані закладів підготовки спортсменів вищої кваліфікації, зокрема з обмеженими можливостями. Окреслено зародження паралімпійського руху в світі та в Україні. Наголошено на унікальності вітчизняної державної системи управління фізичною культурою і спортом інвалідів. В якості висновку зазначено, що параолімпійські ігри є відображенням ставлення суспільства до проблем спортсменів-інвалідів і визнання їх повноправними членами суспільства. Якщо в цивілізованому громадянському світі люди з обмеженими можливостями є інтегрованими в соціум (соціально залученими), то у нас паралімпійський спорт часто є чи не єдиним соціальним ліфтом для людини з обмеженими можливостями, тому вітчизняні спортсмени виступають на Паралімпіадах заради добробуту та життєвих перспектив.