Молитва до сонця

Abstract

Маленька хатка в сонечка під боком, окраєць хліба, кухоль з молоком, мій краю милий, краю синьоокий в рожевих мальвах під моїм вікном. Я йду від тебе і до тебе повертаюсь, сумую часто в перехресть доріг, і світлим ранком знову я вітаю долівку рідну й батьківський поріг. Летять роки, як журавлі, за обрій, ви всі – мої, як друзі й вороги, шумлять вітри, зухвалі і хоробрі, та ще життя –до щастя і снаги. Тож будьмо разом в чистоті і вірі стрічати сонце в сивині дощів, любов’ю пестити свої надії і знов приймати вічну мудрість днів...