Про методику навчання руховим діям в художній гімнастиці

Abstract

Змагальна діяльність може здійснюватися лише за умов володіння спортсменом довільними, спеціальними прийомами і діями, що складають арсенал техніки конкретного виду спорту. Результативність техніки рухових дій обумовлена її ефективністю, стабільністю, варіативністю, економічністю [7]. Гостра конкуренція із боротьбі за медалі на міжнародних змаганнях по художній гімнастиці викликала значний ріст складності елементів техніки і її надійності, підвищилися вимоги до функціональної підготовленості спортсменок. Становить інтерес вибору оптимальних умов для ефективного навчання й удосконалювання рухової поведінки гімнастки, раціональних прийомів формування навичок і удосконалювання методики її підготовки. Характеризуючи існуючу методику навчання руховим діям, можна відзначити, що в систему навчання фізичним вправам входять керуюча (тренер) і керована (учень) підсистеми. У процесі навчання відбувається наведення відчуттів учня на модель освоюваної рухової дії [5, 6]. Педагог знає, чому він повинен навчити; у його розпорядженні є достатньо засобів навчання; при організації власне навчання педагог притримується традиційних поглядів на механізм побудови рухової дії; педагог має труднощі при виборі методу навчання і побудови самої методики (причиною цього є великий обсяг інформації з методів навчання, неясність механізму побудови рухів, обмеження в умовах діяльності, недостатній рівень освіти, творчого підходу, досвіду та ін.).