Любецька шляхта в історії України ХVІІ-ХVІІІ ст.

Abstract

Старовинний Любеч був важливим стратегічним форпостом на терені Північного Лівобережжя, який впродовж століть небезпідставно вважався «яблуком розбрату» в стосунках між Литвою, Польщею та Московщиною. Значення Любецького замку, відомого з часів Київської Русі, було зумовлене його географічним становищем. Місто було розташоване на одній з найголовніших транспортних артерій Східної Європи - р. Дніпро. Любеч був фактично північною «брамою», що відкривала шлях до Києва Східною «брамою» став Остерський замок у стратегічному відношенні – двійник Любеча. Велике Литовське князівство, а потім і уряд Речі Посполитої, перетворили Любецьку фортецю у надійний осередок на Подніпров’ї й залучають на військову службу населення, яке мешкало у цьому куточку України.