До питання про взаємини любецької шляхти і замкового міщанства (друга половина ХVІ-ХVІІ ст.)

Abstract

Любеч займав важливе місце на політичній карті Украіни-Русі. Це зумовлювалось його вигідним географічним розташуванням на лівому березі Дніпра, у місцевості, що утворює неприступну природну фортецю, Любеч замикав головну транспортну артерію Східної Європи - Дніпро з притоками Сожем, Березиною та Прип’яттю, захищаючи з півночі землі Середнього Подніпров’я. Точно невідомо, коли саме Любеч увійшов до складу Великого князівства Литовського. Литовські князі стимулювали розвиток міст не лише як формальних юридичних одиниць, а перш за все як військово-політичних осередків. Якраз на півночі Київського полісся виникає численне зем’янство, яке рано «розбирає» володіння («отчини»). О. Русіна вважає, що Чернігівщина опинилась у складі Великого Князівства Литовського у середині XIV ст., а Любецький повіт вже в другій половині ХІІІ - першій половині XIV ст. перебував поза політичним контролем Орди. У другій половині XV ст. колонізація регіону тривала повільними темпами. Перш за все це було пов’язано з постійними татарськими набігами. У 1471 р. на Київщині був скасований інститут княжіння і запроваджене воєводство.