Лоєвське староство наприкінці ХVI – першій половині XVII ст.

Abstract

За Люблінською унією 1569 р. територія Київського воєводства, до складу якого входило Любецьке староство, увійшла до складу Королівства Польського. У 1585 р. від Любецького староства було відокремлено Лоєвське, хоча воно і залишалося сателітним, а староста на Любеч та Лоєв призначався лише один. Першим старостою, хто обійняв обидві старостинські уряди – у старостві Любецькому та «новому… Лоєгорському», був О. Вишневецький [1, арк. 2 зв. – 5]. У 1571 р. пройшла перша королівська ревізія Любецького староства, а вже у першій половині ХVII ст. Любецьке та Лоєвське староства ревізувалися регулярно [2]. Матеріали королівських люстрацій дозволяють нам зробити спробу провести умовний кордон між Любецьким та Лоєвським староствами (див. рис. 1). Під час проведення королівської ревізії 1571 р. [3, S. 30] Любецьке староство нараховувало 16 замкових сіл (локалізації не піддається лише с. Кошони), з яких чотири (Лоєв, Мохов, Ісаковичі та Позноховичі) у 1685 р. увійшли до складу Лоєвського староства. У матеріалах ревізії 1615–1616 рр. згадано 17 замкових сіл Любецького замку та 8 – Лоєвського. З восьми лоєвських сіл лише села Абакуми, Каменка та Позноховичі знаходились на Лівобережжі, інші – на правому березі Дніпра.