Особливості здійснення цивільного процесу в Райхскомісаріаті «Україна»: аналіз судової практики (1941 – 1944 рр.)

Abstract

У сучасному вигляді цивільне судочинство нашої держави існувало не завжди. Воно розвивалось, видозмінювалось і цей процес не завершився досі. Період окупації німецькими військами території України не був виключенням. Не зважаючи, на важкі реалії воєнних подій соціальне життя продовжувалось: люди розлучались, ділили майно, отримували спадщину і т.д. усі ці процеси достатньо часто, як сьогодні, так і 80 років тому, вирішував суд. З окупацією України уся попередня радянська судова система була зруйнована і потрібно було будувати нову. У результаті нормативної правотворчості окупаційної адміністрації на теренах Райсхкомісаріату «Україна» було створено «дуальну» судову систему: німецьких судів (суди, які вирішували справа, у разі якщо одна зі сторін була «арійського» походження або позовна вартість була вища 5000 крб.) та система українських цивільних судів (судів шліхтерів) (вирішували дрібні цивільні справи місцевого населення, де позовна вартість була нижча 5000 крб.). Власне кадрове забезпечення камер шліхтерів, підсудність справ та процесуальна діяльність судів і стала предметом даного дослідження. У результаті нормативної правотворчості окупаційної адміністрації РКУ місцеві цивільні суди, створені на теренах РКУ навесні 1942 р., розв’язували досить широке коло цивільних спорів і мали стати ефективним засобом збереження спокою та дотримання правопорядку з боку населення. Цим самим окупаційна адміністрація РКУ створювала видимість «спокою» та усталеного правопорядку в місцевому соціумі.