Особливості функціонування установ РАЦСу в часи німецької окупації України у галузі реєстрації факту народження та смерті (1941 – 1944 рр.)

Abstract

Хаос перших тижнів окупації, формування нових органів влади, а також загальна розгубленість місцевого населення, викликана екстремальними умовами життя, та невизначеність майбутнього соціального статусу стали причиною відсутності реєстрації актів цивільного стану. Проте соціальне життя, незважаючи на воєнне лихоліття, продовжувалось. Народжувалися діти, помирали люди, створювалися нові сім’ї та розлучалися подружжя. Все це потребувало втручання влади. Але певний час фактичні сімейні відносини у площині офіційних змін цивільного стану складалися поза втручанням державно-політичних інститутів і лише потім розпочалася їх фіксація, а невдовзі й безпосереднє правове регулювання. Уже восени 1941 р. населення зобов’язувалося зареєструвати фактично здійснені, але не зареєстровані акти громадянського стану. Для цього потрібні були не лише органи реєстрації, а й певна нормативна база. Згодом, у 1943 р. було видано Розпорядження рейхскомісара України про ЗАГС та його орган догляду.