Елементи соціального досвіду у концепції про соціальне виховання Р. Руїса Амадо

Abstract

У статті з’ясовано, що в оригінальній концепції про соціальне виховання іспанського педагога-богослова Рамона Руїса Амадо (1861–1934) були визначені конкретні умови, необхідні для включення та інтеграції людини до соціуму, насамперед, освоєння людиною основних елементів соціального досвіду. Не відступаючи від традиції іспанської педагогіки католицького напряму тлумачити соціальні феномени як дані природно, обмежені Божим задумом і Божою волею, Р. Руїс Амадо спробував обґрунтувати положення про свідому і діяльну участь людини у системі суспільних відносин, яка уможливлюється під проводом цілеспрямованого соціального виховання. У концепції про соціальне виховання видатного іспанського просвітителя представлено міркування стосовно цілей, змісту та засобів соціального виховання. На переконання Р. Руїса Амадо, соціальне виховання передбачає формування в людини звичок жити спільно і поряд з іншими людьми, культури поведінки в суспільстві, прагнень виконувати громадянські і суспільні обов’язки. Включитися в систему суспільних відносин людині допомагають певні елементи історичного соціального досвіду, такі як мова, право, культура, віра, традиція, праця, взаємодопомога та деякі інші. Будучи педагогом-богословом, Р. Руїс Амадо відповідно до християнської доктрини розрізняв «тимчасові» і «трансцендентальні» цілі людського буття. Суспільне буття людини підпорядковується «тимчасовим» цілям, навчитися взаємодіяти з іншими людьми необхідно людині для перебування в земному світі. У тому ж суспільному бутті людина готується до виконання «трансцендентальних» цілей, намагаючись своєю діяльністю в соціумі заслужити Божу любов. Чим більше людина буде дотримуватися правил християнської моралі, чим повніше стане віддавати свої життєві сили на удосконалення спільноти, тим більше вона заслуговуватиме права на Божу благодать, на особистісне визнання. Соціальне виховання тільки сприятиме інтеграції людини до світу суспільних взаємин. Соціальне виховання – це природний прояв суспільного буття, його «трансцендентальна» мета – привести людину до Бога через пізнання власного призначення в соціальному світі.