Trends in the Development of Education and Upbringing of Orphan Children in Children’s Houses of The Chinese People’s Republic

Abstract

У статті проаналізовано тенденції розвитку освіти і виховання дітей-сиріт в дитячих будинках сучасного Китаю. Провідними дослідниками визначено, що дитячі будинки є основною формою закладів соціального піклування про дітей-сиріт та їхньої освіти й виховання у Китаї. Більшість дитячих будинків у містах мають у своєму складі кілька відділень: будинок дитини (для дітей від 0,3 до 3 років), дитячий будинок (діти від 3 до 14 років), відділення для інвалідів і будинок престарілих. Освітня система Китаю складається з обов’язкової дошкільної освіти, початкової освіти, неповної й повної середньої школи, вищої школи, вищої освіти. Всі рівні освітньої системи для дітей-сиріт безоплатні в Китаї. Також діти-сироти мають право отримати той рівень освіти, який для них потрібний за віком. В 2004 році прийнято «Закон про обов’язкову 9-річну освіту» в Китаї. Організація освітнього і виховного процесів у освітніх закладах для дітей-сиріт йде відповідно до норм і за програмами, розробленими відповідними Міністерством та відомствами для загальноосвітніх шкіл. У статті доведено, що основна увага в країні приділяється саме вихованню, а не навчанню, оскільки пріоритетом все ще залишається оволодіння переважною кількістю населення робітничими професіями. Мета статті – теоретично проаналізувати тенденції розвитку освіти і виховання дітей-сиріт в дитячих будинках Китайської Народної Республіки. Унаслідок аналізу праць зарубіжних та вітчизняних науковців можемо констатувати, що основними тенденціями утримання, освіти та виховання дітей-сиріт в сучасному Китаї є адаптація до суспільного укладу Китаю, контролю діяльності освітніх закладів з боку держави, проведення відповідної до віку дітей-сиріт діяльності в дитячих будинках, створення умов освіти дітей-сиріт відповідно віку, сприяння ідеологічному, моральному, патріотичному, економічному вихованню.