Феномен О. П. Фльорова як стійка структура у нестійкому потоці часу

Abstract

У статті висвітлюється маловивчена постать Олексія Павловича Фльорова (1866-1954 рр.) як педагога, науковця, методиста, громадського діяча, першого директора Чернігівського учительського інституту. Феномен вітчизняного педагога розглядається у взаємодії із родиною, суспільством, державою, учнями, наукою. Виокремлено його ідеї, які витримали випробування часом і є актуальними й для сучасної педагогіки, у тому числі й для сьогоденної освіти в Україні, що перебуває у потоці реформ. У результаті дослідження сформульовано висновок про те, що для оптимізації проведення освітніх реформ в Україні доцільно використовувати досвід саме вітчизняної педагогіки, проаналізований в історичній ретроспективі. Мета роботи: аналіз феномену О. П. Фльорова, висвітлення педагогічних думок педагога, що є актуальними і сьогодні. Методологія: аналіз та співставлення об’єктів дослідження. Наукова новизна: вперше феномен О. П. Фльорова проаналізовано як цілісну, стійку структуру у нестійкому потоці епохи; виокремлено педагогічні істини, трансльовані О. П. Фльоровим, що витримали випробування часом. Висновки: феномен О. П. Фльорова проаналізовано у взаємодії із родиною, суспільством, державою, учнями, наукою. Виокремлено педагогічні істини, трансльовані О. П. Фльоровим: автономії вчителя; особистісного, індивідуального підходу в освітньому процесі; принцип історичності у вивченні дисциплін (опори на попередній досвід, його аналіз); використання евристичного методу для розвитку аналітичних, критичних умінь учнів; розвиток творчого мислення учнів; розвиток емоційного інтелекту; оцінювання, засноване на довірі до вчителя. Педагогічні погляди О. П. Фльорова описані як підґрунтя для змін у сучасній вітчизняній освіті. Перспективними у заданому напрямку є розвідки щодо організації розвитку якостей особистості майбутнього вчителя нової української школи.