Розвивальний потенціал «традиційних» книжок в цифрову епоху: психолого-педагогічні аспекти

Abstract

Багато зарубіжних і вітчизняних педагогів відзначали важливу роль книжок у формуванні особистості, її інтелектуального, морального розвитку. Не був винятком і Василь Сухомлинський, який ще до «цифрової революції» ХХІ століття звернув увагу на важливу проблему відмінності між читанням (як процесом отримання певної інформації) та розумінням прочитаного (суб‘єктивним знанням, сенсом). Так, у своїй класичній праці «Серце віддаю дітям» він зазначав: «Читання як джерело духовного збагачення не зводиться до вміння читати; з цього вміння воно тільки починається. Дитина може читати вільно, безпомилково, та книжка – це часто буває – не стала для неї тією стежиною, що веде до вершини розумового, морального та естетичного розвитку. Вміти читати – означає бути чутливим до змісту й краси слова, до його найтонших відтінків. Тільки той учень «читає», у свідомості якого слово виграє, тріпоче, переливається барвами й мелодіями навколишнього світу… ». Ці слова класика вітчизняної педагогіки повною мірою зберігають свою актуальність не лише у контексті відомої тенденції зниження читання з боку сучасних дітей та молоді, але й у появі «новітніх інформаційних технологій», і, відповідно, книжок нового (електронного) формату.