Оцінка мережі природно-заповідного фонду басейну річки Смолянка

Abstract

Сучасні процеси урбанізації набувають значних розмірів і спричиняють кардинальні зміни природних систем, серед яких досить стійкими виступають лісові. Стійкість, функціональність та цінність лісових екосистем визначається їхнім видовим складом, раритетною компонентою, ценорізноманіттям та участю у формуванні ландшафтів території. Найбільшою меліоративною системою на Чернігівщині є Смолянка. Встановлено, що созологічна цінність територій визначається наявністю осоково-гіпнових та осокових боліт з домінуванням Carex omskiana, C. vesicaria, C. Pseudocyperus. Лісова рослинність басейну р. Смолянки представлена переважно ценозами формацій Pineta sylvestris, Querceta roboris та в меншій мірі формацій Carpineta betuli, Fraxineta exelsioris, Betuleta pendulae, Populeta albae, Populeta tremulae. Досліджено, що у складі болотної рослинності переважають евтрофні болота, представлені преважно трав’яними угрупованнями. Сучасна мережа лісових природно-заповідних територій Чернігівського Полісся значно забезпечує стійкість у межах басейну р. Смолянка (переважно в Чернігівському районі), потребує часткового розширення наявної мережі об’єктів природно-заповідного фонду в Куликівському та Носівському районах, за рахунок лісових територій заплави, що мають важливе водоохоронне, гідроакумулювальне та середовищестабілізуюче значення для регіону і сприятиме більш ефективному збереженню біорізноманіття. Водночас розширення заповідного режиму сучасних територій підвищить рівень екологічного контролю, сприятиме упередженню несанкціонованого природокористування та матиме наслідки без втрат щодо соціально-економічного розвитку регіону. Одержані результати є сучасним системним та комплексним узагальненням щодо фіторізноманіття, ресурсних і ландшафтних особливостей лісових, гідрологічних та болотних природно-заповідних територій регіону досліджень і дають змогу констатувати потребу створення заповідних територій категорій цього рангу.