About the relationship between social pedagogy and prasology in the Spanish discourse of the turn of the XIX – XX centuries

Abstract

Своєрідним теоретичним підґрунтям іспанської педагогіки на межі ХІХ–ХХ століть, зосередженої на дослідженні духовного та фізичного виховання людини, виступала психологія (емпірична і раціональна). Один із трьох провідних напрямів емпіричної психології, що вивчала зовнішні прояви людської душі (відчуття, розум, воля), – прасологія (телезілогія) – був особливим чином пов'язаний із соціальною педагогікою. В «Елементарній філософії» (Барселона, 1896) Х. Ароласа (Juan Arolas Juani) стверджувалося, що терміни «прасологія» і «телезілогія» є старогрецького походження; перший походить від еллінського «прассео» («працювати»), інший – від слів «телезіс» («воля») та «логос» («вчення»). Прасологія, або телезілогія, – це «вчення про волю» [1, с. 35].