The discourse of the laughter theory in the optics of Postpositivism and Postmodernism

Abstract

Метою роботи є виявлення деяких резервів розвитку філософської геліології. Ці резерви автори пропонують шукати на шляхах реалізації принципу проліферації теорій сміху, історико-філософських реконструкцій, а також переосмислення раціональних основ критики тієї чи іншої парадигми. Методологічною основною статті слугують також такі поняття постпозитивізму як принципи неповноти та невичерпаності теорії. Автори вважають, що постмодерністський концепт різоми допомагає зрозуміти специфіку взаємовідношень різних теорій сміху. А така якість різоми як гетерогенність дає бачення множинності якісно відмінних «сміхів», що тягне за собою певне розуміння конкретності предмету дослідження в межах геліологічного дискурсу.