Естетичний зріз протистояння тоталітарних практик та радянської сміхової культури: образ жертви

Abstract

Образ жертви є наскрізним для марксистського естетичного дискурсу історії як оптимістичної трагедії. Що ж до сміхової культури, то вона принципово не приймає жертву – профанує або симулює її. Якщо ідеологія оспівувала поняття жертви як необхідної умови життя та просування у майбутнє, то сміхова культура виявляла несумісність жертви і життя, жертви і майбутнього. Варіанти відповідної профанації в межах творів сміхової культури розглядаються та аналізуються автором статті. Це пряме або опосередковане заперечення жертви, її висміювання або симуляція тощо.