Антропоніми в художньому дискурсі Галини Пагутяк (на матеріалі романів «Урізького циклу»

Abstract

У статті проаналізовано склад антропонімів у романах «урізького циклу» Галини Пагутяк. Досліджено риси мистецького стилю письменниці та художньо-ідейні особливості романів «Урізька готика» і «Слуга з Добромиля»; простежено їх вплив на формування онімного простору. Стверджено, що найбільшою групою онімів у романах є антропоніми. Окреслено чинники, які зумовлю- ють склад антропонімів у творах «урізького циклу» Галини Пагутяк. Серед них, зокрема, жанрово-родові особливості, традиції слов’янського найменування, специфіка світогляду авторки, її творчого задуму, джерела творів, історична й життєва основа романів, особливості часо-просторової організації, на якій побудовано сюжетно-композиційну канву. Розглянуто основні групи антропонімів у порівняльному аспекті із визначенням їх функцій у кожному з художніх текстів і відповідно ролі для реалізації мистецького задуму. У процесі дослідження з’ясовано, що в літературній антропонімії Галини Пагутяк переважають такі модельні структури: двочленні – «пан та ім’я» або «пан та прізвище», «ім’я та прізвище», «ім’я та прізвисько», «ім’я та по батькові», «назва члена родини та ім’я», «професія та ім’я»; одночленні – спадкові йменування, лише ім’я або прізвище. Закцентовано на тому, що жіночі антропоніми з огляду на особливості образної системи становлять значно меншу групу порівняно з чоловічими. З-поміж жіночих антропонімів переважають одночленні (лише ім’я) або двочленні (ім’я та населений пункт чи професія). Виокремлено групу антропонімів, які репрезентують «імена історичних осіб», «культурологічні імена», використані з метою часового маркування та моделювання персонального художнього світу. Доведено, що антропонімічні одиниці – це струнка система, завдяки якій реалізується ідейно-художній задум прозаїка.