Освіта дітей з інвалідністю: історико-педагогічний дискурс

Abstract

Мета статті – аналіз досвіду організації та змісту навчання дітей з інвалідністю у першій третині ХХ ст. Методологія. За для досягнення мети дослідження, результати якого викладені в статті, було використано такі загальнонаукові методи, як аналіз, синтез, узагальнення. Історико-компаративістський метод дав змогу здійснити оцінку феномена навчання дітей з інвалідністю в історико-педагогічному контексті, визначити особливості вітчизняного історико-педагогічного досвіду, порівняти історичні та сучасні тенденції розвитку інклюзивної освіти. Наративний і герменевтичний методи забезпечили збір, опис і оцінку історико-педагогічних фактів, що стосуються освіти дітей з інвалідністю, поєднання їх у єдине ціле у певній послідовності, взаємозалежності й обумовленості, урахування суспільно-політичного контексту розвитку освіти у першій третині ХХ ст.